Оригинал
М.Ю. Лермонтов
Парус
Белеет парус одинокой
В тумане моря голубом!..
Что ищет он в стране далекой?
Что кинул он в краю родном?..
Играют волны — ветер свищет,
И мачта гнется и скрыпит...
Увы! он счастия не ищет,
И не от счастия бежит!
Под ним струя светлей лазури,
Над ним луч солнца золотой...
А он, мятежный, просит бури,
Как будто в бурях есть покой!
1832
Переводы на
Украинский Язык
1.
Перевод М. Старыцького (1865)
Вітрило мріє
сиротливе
В блакитнім
моря тумані,
Чого шука воно
в чужині,
Що кида в
рідній стороні?
Гуляє вітер,
хвиля грає,
І щогла
гнеться і рипить...
Воно ж недолі,
бач, шукає
І не від
долечки біжить!
Під ним, як
небо, сині хвилі,
Над ним же
промінь золотий...
Воно ж шукає
бурь, бунтливе,
Буцім-то в
бурі є покій?!
2.
Перевод М. Старыцького (1883)
Біліє парус в
самотині
На морі в
сизім тумані.
Чого шука він
на чужині.
Що кида в
рідній стороні?
Бурхоче вітер,
хвиля грає,
І щогла
хилиться гнучка...
А він, пак,
щастя не шукає,
І не від щастя
утіка!
Під ним
блакить ясніша неба.
Над ним
проміння злотом б‘є:
Йому ж,
свавольцю, бурі треба.
–Неначе в бурі
спокій є!
3.
Перевод Днипровой Чайки (1884-85)
Біліє парус
самотинний
В морській
блакитно-синій млі...
Чого шука він
на чужині?
Що кинув він в
своїй землі?
Бурхає вітер,
хвиля грає,
І рипа щоглиця
гнучка...
Дарма! Він
долі не шукає
І од недолі не
тіка.
Ясніше неба
хвиля сяє,
А зверху
промінь золотий,
А він,
бунтливий, бур благає,
Неначе в бурях
супокій!
4.
Перевод М. Чэрнявського (1890)
Біліє парус в
самотині
На морі
синьому у млі...
Чого шука він
на чужині?
Що в рідній
кинув він землі?
Хлюпочуть
хвилі, вітер грає,
І щогла
гнеться і скрипить...
Але не щастя
він шукає
І не від щастя
він біжить!
Під ним вода
ясніш блакиті,
Над ним світ
сонця золотий;
А він,
звитяжець, бурю стріти
Жада, мов
спокій є у їй!
5.
Перевод П. Тычины (1930)
Одне лише
вітрило мрітне
У мрінні моря
маревен...
Чого блукає
кругосвітнє?
Кого лишило
там ген-ген?
Нахлине вітер,
глиб подасться,
І щоглу з
свистом натяга...
Гей-гей, воно
й не прагне щастя,
І не від щастя
одбіга!
Під ним
струміння блакитнясте,
Над ним
одсончин золочин.
Воно ж все
рветься в поринасте,
Немов у бурях
є спочин.
6.
Перевод М. Хмарки (1934?)
Біліє парус в
морі синім –
В
блакитно-сивім тумані...
Що він лишив
на батьківщині?
Чого шука на
чужині?
Скрипить і
хилиться щоглина,
І вітер свище
і шумить...
Ні! Не по
радощі він плине
І не від
радості біжить!
Під ним
блакить струї блискоче
Над ним
проміння сонце ллє.
А він,
бентежний, бурі хоче,
Неначе в бурях
спокій є.
7.
Перевод М. Драй-Хмары (1935)
Біліє парус
самотою
У синій моря
далині..
Чого шукав він
у просторі?
Що в рідній
кинув стороні?
Буяє вітер,
хвиля грає,
Скрипучу щоглу
порива.
Та гей! він
щастя не шукає
І не від щастя
відплива!
Під ним
блакить ясну, без журу
Золотить сонце
з височин,
А він,
бентежний, кличе бурю,
Немов у бурях
є спочин.
8.
Перевод В. Сосюры (1936)
В тумані моря
голубому
там корабель,
мов дальній дим,
що він шука в
краю чужому,
що загубив в
краю своїм?
Але він щастя
не шукає
і не від щастя
він біжить.
Круг нього
море з вітром грає,
і щогла
гнеться і шумить..
Під ним вода,
як блиск лазурі,–
над нього
промінь золотий..
А він чекає
все на бурі,
неначе в бурях
– супокій.
9.
Перевод Г. Трылиського (1937)
Самотній парус
і печальний
Біліє в морі,
в тумані...
Що він шука в
країні дальній?
Що кинув в
рідній стороні?
Свистять вітри
і хвилі грають,
Щогла
вискрипує гінка...
О ні, він
щастя не шукає
І не від щастя
утіка.
Під ним
струмінь ясніш за просинь,
Над ним
блискучий промінь б‘є,
А він,
бентежний, бурі просить,
Так, ніби в
бурях спокій є!
10.
Перевод Н. Забилы (1936)
Біліє одинокий
парус
На морі, в
синім тумані.
В які краї він
лине зараз?
Що кинув в
рідній стороні?
Бушує море,
вітер виє,
А щогла
гнеться і рипить.
Здобути щастя
вій не мріє
І не від щастя
геть біжить..
Під ним – ясні
блакитні хвилі,
Над ним
проміння сонце ллє,
Та бунтареві
бурі милі.
Неначе в бурях
спокій є!
11.
Перевод Н. Забилы, Парус (1939)
Самітний парус
тихо має
На морі, в
синім тумані
Чого він
прагне в дальнім краї?
Що кинув в
рідній стороні?
Хлюпочуть
хвилі, віє вітер,
І щогла
гнеться і рипить.
Він щастя не
шукає в світі
І не від щастя
геть біжить
Під ним
блакитний струмінь сяє,
Над ним –
проміння золоте,
А вій,
бентежний, бур благає.
Неначе в бурях
спокій є!
12.
Перевод К. Дрок (1939)
З туману моря
виринає
Самотини парус
вдалині...
Чого по світу
він шукає?
Що кинув в
рідній стороні?
Хлюпочуть
хвилі, вітер виє,
І щогла
гнеться і скрипить...
О ні, про
щастя він не мріє
І не від щастя
він біжить.
Під ним лоток
світліш лазурі,
Над ним же
промінь золотий,
А він,
бунтівний, просить бурі.
Неначе в бурях
– супокій.
13.
Перевод Ф. Мыцык (1939)
Один – біліє й
поринає
В тумані моря
голубім...
Чого шукає в
дальнім краї?
Що вій лишив в
краю своїм?
Шумують хвилі,
вітер грає,
і мачта
хилиться стрімка...
О, ні! – він
щастя не шукає
І не від щастя
утіка!
Під ним вода
ясніш лазурі,
Над ним
проміння сонце ллє,
А він,
бунтарннй, просить бурі,
Неначе в бурях
спокій є!
14.
Перевод М. Тэрэщенко (1946-1951)
Біліє парус
одинокий
В морськім
тумані голубім...
По що пливе
він в світ широкий?
Що кинув він в
краю своїм?
Вирують хвилі,
вітер грає,
І щогла
хилиться струнка...
Дарма! – він
щастя не шукає
І не від щастя
утіка!
Під ним ясні
струмки лазурі,
Над ним
проміння виграє,–
А він,
бентежний, просить бурі,
Немов у бурях
спокій є!
15.
Перевод И.Пучко, Парус (1971)
Біліє парус в
синім морі,
Один в
туманній далині...
Що він шука в
чужім просторі?
Що кинув в
рідній стороні?
Вітрюга свище,
хвиля грає,
І щогла
гнеться і скрипить..
На жаль, він
щастя не шукає
І не від щастя
в даль біжить!
Під ним
блакить ясна плескоче.
На нього сонце
злото ллє...
А він,
бентежний, бурі хоче,
Неначе в бурях
спокій є!
16.
Перевод И. Глынського (1978)
Самітний білий
парус лине
У голубій
морській імлі...
За чим він
мчить в чужі країни?
Що в рідній
залишив землі?
Вирують хвилі,
свище вітер,
І щогла
гнеться та скрипить...
Не щастя він
шукає в світі
Та й не від
щастя в море мчить...
Під ним шумить
вода не хмура.
Над ним – край
сонця золотий.
А він,
бунтливий, прагне бурі.
Неначе спокій
саме в ній.
17.
Перевод В. Ляшкевича
Біліє парус
одинокий
У далі моря
голубій...
Що він шукає в
млі далекій?
Що губить в
стороні своїй?..
І хвилі. Й
вітер віє віще,
І гнеться
щогла, і скрипить...
О, щастя,
певно, й там не ближче
І не од щастя
він біжить.
Під ним -
прозоріше лазурі,
над ним -
проміння злотий рій...
А він бунтує -
просить бурі,
неначе в бурях
супокій!
18.
Перевод Л. Первомайского
Самотній парус
ген біліє
В морськім
блакитнім тумані.
Що він знайти
в чужині мріє,
Що в рідній
кинув стороні?
Лютує вітер,
хвиля грає,
І щогла
гнеться і скрипить,—
Дарма, він
щастя не шукає
І не від щастя
геть біжить.
Над ним
струмок ясніш лазурі,
День золотий над
ним встає,
А він,
мятежний, прагне бурі,
Неначе в бурі
спокій є.
19.
Перевод М. Зерова
В блакитному
тумані моря
Біліє парус самітний.
Чого шука він в тім просторі?
Чом в ріднім краї він чужий?
Лютує хвиля, вітер грає
I щогла гнеться і тріщить;
Та й там він щастя не шукає,
Та й не од щастя він біжить.
Вода під ним — блакить прозора,
Над ним — проміння виграє,
А він благає бурь у моря,
Немов спокiй у бурях є.
20.
Перевод П. Полунина
Біліє вітрило
самотньою
У тумані моря
блакитному! ..
Що шукає він у
країні далекої?
Що кинув він у
краю рідному? ..
Грають хвилі -
вітер свище,
І щогла
гнеться і скрипить ...
На жаль! він
щастя не шукає,
І не від щастя
біжить!
Під ним
струмінь світліше блакиті,
Над ним
промінь сонця золотий ...
А він,
бунтівний, просить бурі,
Неначе в бурях
є спокій!
Комментариев нет:
Отправить комментарий