«Поэтический перевод должен звучать не как
перевод,
а как самостоятельное произведение»
Максим Рыльский, 1943
А. С. Пушкин.
"ПАМЯТНИК"
(перевод на украинский язык М. Рыльского)
Я пам'ятник собі воздвиг нерукотворний,
Тропа народна там навіки пролягла,
Олександрійський стовп, в гордливості незборний,
Йому не досягне чола.
Ні, весь я не
умру, я в лірі жити буду,
Від праху утече нетлінний заповіт,—
І славу матиму, допоки серед люду
Лишиться хоч один піїт.
Про мене
відголос пройде в Русі великій,
І нарече мене всяк сущий в ній язик,
І гордий внук слов'ян, і фінн, і нині дикий
Тунгус, і друг степів калмик.
І довго буду
тим я дорогий народу,
Що добрість у серцях піснями викликав,
Що в мій жорстокий вік прославив я Свободу
І за упалих обставав.
Виконуй
божеське, о музо, повеління,
Огуди не страшись, вінця не вимагай,
Спокійна завжди будь на кривди й на хваління
І в спір із дурнем не вступай.
Оригинал - Александр Пушкин
Я памятник себе воздвиг нерукотворный,
К нему не зарастет народная тропа,
Вознесся выше он главою
непокорной
Александрийского столпа.
Нет, весь я не умру — душа в заветной
лире
Мой прах переживет и тленья
убежит —
И славен буду я, доколь
в подлунном мире
Жив будет хоть один пиит.
Слух обо мне
пройдет по всей Руси
великой,
И назовет меня всяк
сущий в ней язык,
И гордый внук славян, и финн, и ныне дикой
Тунгус, и друг степей
калмык.
И долго буду тем любезен я народу,
Что чувства добрые я лирой
пробуждал,
Что в мой жестокий век
восславил я Свободу
И милость к падшим призывал.
Веленью божию,
о муза, будь послушна,
Обиды не страшась, не требуя венца,
Хвалу и клевету приемли
равнодушно
И не оспоривай глупца.
А.С.Пушкин и Св. Филарет . Миниатюра. Псков, 1990 годы.
Архимандрит Зинон
0 comments:
Отправить комментарий